РУБРИКА «Велике переформатування. Що зміниться у політичній палітрі за Януковича-президента?»
Павло ТАРАСЮК
Нещодавно на засіданні фракції «Наша Україна - Народна Самооборона» у супроводі трьох охоронців з'явився Арсеній Петрович Яценюк. Екс-кандидат на посаду президента заявив, що солідаризується із позицією тих народних депутатів, які пропонують «перезавантаження» фракції НУНС у нових політичних умовах (себто після того, як Віктор Янукович отримає булаву). Понад те, на знак своєї відданості єдності фракції, Арсеній Петрович публічно передав картку для голосування голові фракції Миколі Мартиненку («сильний» жест для людини, яка ще відносно нещодавно, обіймаючи посаду спікера, принципово наполягала на особистому голосуванні кожного депутата, але зараз не про це).
Погодьтесь, ще у вересні-жовтні минулого року таку покірливість гонорового пана Яценюка важко було уявити. «Візьміть картку і робіть зі мною що завгодно». Передача картки тут, певне, символізує каяття і готовність до командної роботи. Арсеній Петрович, треба віддати йому належне, швидко оговтався від катастрофи, яку зазнав на виборах. Можливо, він виніс із цієї поразки і деякі уроки, серед яких найперший: ніколи не покладайся на перехідні симпатії електорату, а використовуй їх для консолідації довкола себе ресурсів і впливових людей. Бо ж якби на злеті популярності Арсеній Петрович не відштовхував від себе тих же депутатів із рідної фракції, а творив свою власну широку політичну команду, то відразу ж після першого туру виборів, він міг би претендувати на лідерство у фракції, і розпочати дуже серйозну гру із фаворитами другого туру. Тігіпко бо, звичайно, має результат кращий, але відсотки - це одне, а три-чотири десятки депутатів парламенту за необхідності переформатування коаліції - це зовсім інше. Бо 37 мандатів фракції «Наша Україна - Народна Самооборона» - це ключ до будь-якої коаліції в нинішньому складі парламенту, а отже, й до прем'єрської чи принаймні спікерської посади. Але тоді, наприкінці минулого року, Яценюк, затьмарений перспективами виходу у другий тур, відповідну підготовчу роботу не провів, і зараз вимушений починати спочатку. І вже, звісно, із зовсім інших вихідних позицій.
Тут потрібно дещо зупинитися власне на ситуації, яка склалася у колишній пропрезидентській фракції. По-перше, фракції як єдиного цілого не існує; по-друге, серед «нашоукраїнців» є персоналії і групи, які орієнтуються на абсолютно різні політичні сили - на Ющенка, Тимошенко, Януковича...; по-третє, дуже багато чинних членів фракції надзвичайно стурбовані як перспективою свого переобрання в парламент, так і політичним майбутнім взагалі. І найголовніше - чимало більших/менших публічних і тіньових впливових гравців намагаються прихопити собі бодай невеликий шматок НУНС із супутніми кадровими, організаційними, технологічними, фінансовими можливостями. Звичайно, такі фігури вкрай зацікавлені в «електоральній парасольці», яку можуть забезпечити ті з кандидатів у президенти, які мають прийнятний (більше 3%) політичний рейтинг. І тут Арсеній Петрович Яценюк виглядає як оптимальна фігура - вождистські амбіції вже не носять такого патологічного характеру, як раніше, і є всі передумови для того, щоб сідати за стіл і грати в довгу гру із прицілом на 2012 і 2015 роки.
За великим рахунком, є два ключових сценарії взаємодії фракції (частини фракції) НУНС і Арсенія Яценюка.
Сценарій перший - колабораційно-прем'єрський. Суть його наступна: у «Нашій Україні - Народній Самообороні» консолідується 37 голосів «під Яценюка» (останній надає усім цим депутатам гарантії включення до виборчого списку «Фронту змін» на поза/чергових виборах до Ради та/або входження до складу уряду Яценюка при президенті Януковичі). Таким чином, «Наша Україна» підтримує відставку Тимошенко (або не знаходить необхідної кількості підписів для підтвердження існування коаліції) і входить до коаліції із Партією регіонів та Блоком Литвина, а Яценюк очолює уряд. Партії регіонів цей сценарій має бути привабливий тим, що, по-перше, можна буде продемонструвати як усередині країни, так і на міжнародній арені, широку політичну підтримку новообраного президента Януковича (що має, серед іншого, перекрити і таку неприємність, як неподолання 50% планки підтримки виборців і перемогу Віктора Федоровича у меншості регіонів держави). З іншого боку, Яценюка буде не надто складно зробити головним винуватцем складної соціально-економічної ситуації в державі і відправити у відставку (дещо погіршивши електоральні позиції Арсенія Петровича - прем'єрства «під Януковичем» багато хто може й не вибачити). Таким чином, Партія регіонів більш впевнено може вийти на дострокові вибори у парламент, наприклад, восени - до того часу Тимошенко, Яценюк (у разі прем'єрства) та Тігіпко (у разі не-прем'єрства) перебуватимуть дещо у гіршій політичній формі.
Втім, схоже, що знайти 37 голосів Яценюку і Януковичу у фракції НУНС буде не так уже й просто. Готовність Юлії Володимирівни до «конструктивного діалогу на предмет доукомплектування уряду нашоукраїнцями» може воскресити помаранчеву коаліцію, а відтак, поставити хрест на амбіційних планах Арсенія Петровича та компанії.
Другий сценарій - «третя сила». Але, треба визнати, у Яценюка є й запасний варіант. Це - формування на основі політичних середовищ фракції та блоку «Наша Україна - Народна Самооборона» консолідованої політичної сили (оптимально - єдиної партії), яка буде опонувати і Януковичу (президенту), і Тимошенко. При цьому, така об'єднана політична сила, на відміну від, приміром, «Сильної України» Тігіпка, буде мати і реальних впізнаваних спікерів, і парламентське представництво. Якщо така умовна партія до того ж відмовиться від вождистського позиціонування та буде здатною запропонувати чіткий альтернативний план дій із розвитку України, то, безумовно, нинішня розпорошена та паралізована фракція НУНС отримає шанс реінкарнуватися у справді необхідну країні політичну силу нової якості.
