Українське Слово

Ромко МАЛКО

Перемоги і поразки - це природно, так само, як тріумфи і падіння. Ціна і одного, і другого часто вимірюється кров'ю, і це також природно. Різниця лиш в тому, що тріумф, незважаючи ні на що, супроводжується салютами, а поразки завжди йдуть в парі з безсилим болем і безнадією.

Втім, жодна поразка не може стати кінцем. Скажена концентрація волі і духу - і ви на вершині тріумфу. Щоправда, не відразу. Для того ще треба пройти сім кіл пекла і перемогти найстрашніших своїх ворогів - зневіру і розпач. 

Наталія РЕВА

Сьогодні прокремлівське керівництво України намагається заново «переосмислити» історію Другої світової війни, а, точніше, повернутися до радянських міфів та кліше у цій царині. І прем'єр Азаров, і міністр освіти Табачник вже заявили про прагнення звести нанівець здійснюване упродовж останніх 20 років «переписування історії», іншими словами - реанімувати радянські історичні міфи. Доказом того, що ці заяви - не просто декларації, став парад 9 травня на Хрещатику за участю російських військ (чомусь напрошується аналогія з захопленням Києва військами Муравйова у 1918 році) ледь не під гаслом «За Родіну! За Сталіна!»

Wall Street Journal Europe

Виявлення величезних запасів природного газу обіцяє перетрусити світові енергетичні ринки та геополітику. І це тільки початок. Енергетична революція визріває буквально в нас під ногами.

За останнє десятиліття по всьому світу у сланцевих породах розвідано гігантські поклади природного газу. За деякими оцінками, лише в Північній Америці можна видобути 1000 трильйонів кубічних футів газу [28,3 трильйона кубічних метрів - Z] - досить, щоб забезпечити потреби країни на 45 років наперед. Європа також володіє запасами, що можуть сягати 200 трильйонів кубічних футів.

Євген ПЕТРЕНКО

В історичній політиці Російської Федерації з осені 2009 року спостерігається десталінізація. Головні представники російської владної еліти багаторазово засудили сталінські репресії та полишили спроби визнання заслуг Сталіна у перемозі в Другій світовій війні. Найактивнішим провідником «нового» курсу є президент РФ Дмитро Медвєдєв, але узгоджена позиція всієї російської владної еліти підтверджує, що така зміна не є випадковою.

Віктор КАСПРУК

Минув майже рік з того часу, як була задіяна нова стратегія Сполучених Штатів в Афганістані. І, хоча зрозуміло, що важка боротьба ще попереду, але тепер вже ясно, що найбільша проблема знаходиться не на полі бою, а в самому управлінні Афганістану. 

«Обманювати себе, що у Східній Україні немає проросійських настроїв, - річ невдячна. Треба проаналізувати, чому вони сильніші, аніж проукраїнські. Тоді, коли у Чечні йшла війна, багато людей зовсім іншими очима дивилися на взаємини з Росією. Одначе, коли ми опинилися в ситуації, за якої український шахтар у Донецьку чи Луганську отримував зарплату утричі меншу, ніж шахтар у Росії, соціально-економічна ситуація склалася не на користь України. Отже - і не на користь концепції державности. Не випадково саме на Схід і Південь України було спрямовано головний інформаційний удар російських ЗМІ, які переконували і переконують українців, що начебто в Росії економічна ситуація краща, аніж в Україні»...  На запитання «Українського Слова» відповідає Голова ОУН, останній Президент України в екзилі Микола ПЛАВ'ЮК.

Євген ПЕТРЕНКО

Якось один мій знайомий сказав, що відхід від влади Ющенка і прихід нової команди на чолі з Віктором Януковичем нічого принципово не змінить, окрім одного - на цей раз розчарування, на відміну від часів його попередника, переживуть виборці Сходу і Півдня, які й обрали нову  владу. Товариш помилився. Майже десяток зустрічей президентів України і Росії за кілька місяців показали безмірну готовність нової влади в Україні на колінах повзти у Білокам'яну і здавати, здавати... все підряд.

Чи розуміють українські політики від влади та опозиції, що відбувається зараз у світі? Чи виправданим є сподівання нинішньої влади на те, що Росія їй допоможе? За яких умов у нашій країні може відбутися «революція більшості для більшості»? Про це «Дню» - в інтерв'ю завідувача відділу Інституту світової економіки та міжнародних відносин Євгена КАМІНСЬКОГО.

- Хочу почати з того, що мені найбільше сподобалось в інтерв'ю Глюксманна газеті Die Welt - фраза про те, що справжня інтелігенція має говорити те, що інші не знають, у тому числі влада.

Світ міняється, але не зовсім так, як багато кому видається. А видається так, що всі держави, які володіють сьогодні енергетичними ресурсами, а також такі держави, як Китай та Індія, ніби вже стають геополітичними лідерами. Якщо взяти Росію, то це держава з явно відсталою економікою, незважаючи на те, що у неї багато грошей завдяки тим ресурсам, які є під землею, - унаслідок тривалої багатовікової експансіоністської політики.

Богдана КОСТЮК

Допоки у Верховній Раді і довкола парламентської будівлі «з'ясовують взаємини» коаліція та опозиція, у країні буяє весна. Травень з його квітучими садами і молодою травичкою, вітром і першими грозами не зважає на політичні баталії, а рішуче «захоплює» країну.

До влади в Україні прийшла безнаціональна сила, продукт радянської системи. Ця сила зневажає культуру як таку, тому природно, що для неї земля та народ країни, якою вона керує, просто не існують: для них це бізнес-території. З допомогою цієї сили Росія веде в Україні війну проти Європи. Саме Україною пролягає кордон між європейською демократією та євразійським світом деспотизму. Росія як Євразія - це не синтез двох реальностей, і не-Європа, і не-Азія. Віддзеркаленням кризи російської ідентичності є нинішнє керівництво України: «Тріумф Люмпена». Такі думки висловила Радіо Свобода культуролог, професор Римського університету «Ла Сап'єнца» Оксана Пахльовська.